Людина без кордонів – дуже дивна.

Вона може бути безвідмовною, терплячою, чуйною, надто відповідальною, усім допомагає, все зносить…

І одночасно не чутливою до кордонів інших, тобто такі люди наїжджають, лізуть зі своїми порадами, або допомогою, душа компанії, з усіма без розбору, навіть коли це зовсім недоречно.

Або ще варіант: тиха скромна людина, скільки не навантаж, все тягне, грошей не попросить, ввечері тільки на самоті трішки поплаче (в кращому випадку), а вранці — знову допомагати всім підряд, хто вирішить нею скористатися.

Коротше, людина без кордонів — це людина, котра себе зовсім не відчуває або мало, а також та, хто може пізнавати свій внутрішній світ, відчувати дискомфорт від власної незадоволеності, але жертвує собою заради чогось, на її погляд, більш цінного.

Перша і головна причина формування таких особливостей — час, проведений в родині батьків, дитинство.

Варіанти: в сім’ї в принципі немає поняття особистих кордонів:

у двері не стукають;

немає поняття мої речі / твої речі, якщо я хочу взяти твою річ, то повинен запитати;

звичайно ж, образи, насильство емоційне і фізичне;

в цілому, неповага до ресурсів іншого — часу, матеріальних цінностей, емоційної включеності, а також до його особистості

Ну, і тут все просто, немає досвіду поваги кордонів в сім’ї, звідки ж йому взятися далі?

Навіть якщо така людина потрапляє в середовище, де встановлені норми взаємної поваги, не факт, що вона перенесе цей досвід на себе, скоріше, вона буде вважати себе негідною хорошого поводження, відчувати незручність, недовіру до такого укладу.

Як з цим жити?

Краще і щасливіше жити без цього)

Краще з кордонами, десь жорсткими і принциповими, десь — гнучкими і проникними, але з ними.

Для когось великим шматком роботи буде визнання, що в його дитинстві було багато несправедливості по відношенню до нього, вираження почуттів з цього приводу, підтримка і повага близьких людей, терапевта або учасників групи.

Для когось — підвищення чутливості до свого тіла, своїх бажань, свого дискомфорту, пошук комфортної дистанції у стосунках, виявлення або формування цінностей, які людина буде хотіти плекати і захищати, якщо доведеться.

Для когось — спроби говорити «Ні» і пред’являти свої кордони в групі або терапевтові, а потім — і близьким.