Тут коротко неможливо, але я спробую.

Їх усіх, що побували в реальних і активних бойових діях, додому відразу пускати не можна.

Повинен бути період, протягом якого буде деактивована військова програма.

Не можна, тому що вже немає нічого того, що було до.

Зовсім немає.

Нуль.

Вірніше не так, все є, але це важливо виявити і повернути.

І точно вже в іншій формі.

Є дружина, діти, мама. Але змінилося все.

Не тільки він, а й вони.

І уявіть, що у вашому домі друг, якого ви давно чекали, але він абсолютно не знає, що і як у вашому домі відбувається.

Ваш рідний чоловік, котрий прийшов з війни, не попросить вас розповісти, що і як змінилося в домі і з вами за час його відсутності.

У нього немає відчуття розриву.

Він пішов вчора. Як йому здається. І ви все та ж.

Як йому здається. І він повернувся в ту ж саму точку.

Як йому здається.

Але пройшло вже півроку або рік. І все давно інакше.

Навіть у вас.

Ви коли небудь зустрічали людину, котра багато часу провела в комі?

Все спочатку.

Дізнаватися, говорити, ходити, торкатися і звикати.

Все заново.

Зустріти з війни одночасно рідну і неймовірно чужу людину.

Це жахливо.

Ти бачиш рідне тобі тіло, чуєш знайомий голос, але в ньому немає зрозумілого колись тобі змісту.

Це неймовірне важке і часто надскладне випробування.

Подолати це може внутрішньо неймовірно стійка жінка.

І любов.

Також треба брати до уваги, що він в цьому брати участі не буде.

Не тому, що не хоче.

А тому що, абсолютно все – і тіло, і серце, і пам’ять, і ресурс, знаходяться не тут.

Не з вами.

Зараз так. Поки що.

Протягом якогось часу.

І ви дуже йому потрібні, щоб все повернути.

Люди, які зіткнулися з бойовою психічною травмою зазвичай провалюються в два генералізованих переживання.

Лють і безсилля.

Саме безсилля спустошує, підриває і штовхає на руйнівні кроки колись сильну людину.

Саме з безсиллям неймовірно складно, часом неможливо впоратися колись сильним людям.

Саме з такого безсилля народжується лють і насильство.

Отже.

Тепер ніяких сюрпризів для нього і задоволень для себе. Тепер ніяких дитячих ігор з несподіваними сценаріями.

Тепер в цьому домі все повинно бути прогнозованим, зрозумілим, підконтрольним йому і безпечним.

Все, що може розцінюватися ним як загроза, має бути вами передбаченим на десять кроків вперед.

Так, тепер ваша черга піклуватися про нього. Він свою частину договору виконав.

Контроль.

Вам потрібно зуміти полюбити його контроль. Саме він допоміг йому вижити і вам зустрітися.

Його контроль на війні допоміг вашій любові жити далі.

Ви повинні зуміти його полюбити.

А зараз він буде заважати тобі до нього наблизитися так, як хочеться.

Теж протягом якогось часу.

Це потрібно прийняти.

З сьогоднішнього дня і протягом якогось часу багато чого не можна.

Не можна різких рухів.

Не можна гучного голосу.

Не можна тілесних несподіванок.

Не можна підходити зі спини.

Не можна підходити до сплячого (навіть, щоб укрити ковдрою або забрати пульт із руки).

Не можна без дозволу торкатися.

Так, навіть обійняти. Навіть взяти за руку. Не можна, не можна, не можна.

Потрібно вчитися самій і вчити дітей. Потрібно говорити і прораховувати. Потрібно думати наперед.

Про вхід в кімнату, зміну планів, бажання обійняти, підійти ближче, поцілувати.

Так, звучить жахливо, але для того, щоб обійняти, потрібно попросити дозволу.

Потрібно заявити про свій намір.

І потім гріти, гріти, гріти.

Це окремий і величезний пласт нашої роботи як фахівців і суспільства загалом.

Возз’єднання.

І тут багато нюансів.

І ми працюємо.