Коротко і вільно викладаємо послідовність кроків для осмислення клієнтського випадку, яку запропонував на одному з семінарів Ян Рубал, чеський гештальт-терапевт, тренер, психіатр.

Перший крок:

поставити собі питання з приводу роботи з клієнтом: що відбувається?

Як можна описати цей випадок, якщо відійти на велику відстань і подивитися звідти?

Тут можуть бути акценти: у когось — на клієнті, у когось — на терапевті, у когось — на їх взаємодії, на матеріалі, який клієнт приносить.

Другий крок —

спираючись на те, що було сформульовано, відповідаємо на питання: і в зв’язку з цим що мені слід робити в сесіях з цим клієнтом, а що, навпаки, не варто робити або категорично не можна?

Формуються рекомендації: на що спрямовані інтервенції в роботі з цим клієнтом.

Потім повертаємося до першого пункту і питаємо себе:

а на підставі чого я так вирішила?

Що привело мене до думки, що відбувається те чи інше?

Так ми від цілісного образу і, можливо, вже від інтерпретації повертаємося до феноменів: що я побачила, почула, відчула і так далі, що зрештою привело мене до таких висновків?

І останній крок

повертає нас до початку дослідження: а як ще на це можна подивитися?

А що це може бути, крім того, що я вже побачила?..

Ці кроки є хорошим інструментом «збірки».

Для опису випадку, звичайно, все це потрібно насичувати деталями, конкретикою і опорою на теорію гештальт-підходу.

Але для обробки зібраного матеріалу і підготовки до опису це дуже допомагає, дає основу.

Зокрема, в ній є суттєвий акцент: феноменологія.

Важливо відокремлювати феномени сприйняття від інтерпретації, від висновків, зроблених на їх основі. І досліджувати сприйняття — власне і клієнта.

Автор тексту

Олена Ворожейкіна