Є дорослі, які відмовилися від почуттів, поставили їх на паузу, сховали в комору.

І тоді ми не вигоряємо, не втомлюємося, тоді можна працювати і бігти кудись як навіжені, бути стресостійкою багаторукою багатоніжкою.

І як же прекрасно, коли нічого не ранить, не заподіює біль, не виводить з внутрішнього стану.

І в цьому рівнянні є один важливий знаменник (ви – маленький, і вас не люблять або люблять умовно).

Або ви – маленький і ви проживаєте фізичне насильство від батьків. Або ви – маленький і вас ігнорують.

Або ви – маленький і чуєте «краще б я тебе не народжувала». Можливість пережити ці почуття в ранньому віці малоймовірна, дитина не може витримати це і заморожується.

Згадайте маленьких дітей, це суцільні відчуття, ось дитинка лежить в колясці і їй тепло, на неї світить сонечко, і вона посміхається.

Або її обдуває вітер, і їй холодно, і вона сповіщає про це через крик, тому що ще не вміє самостійно задовольняти свої потреби, а потім вона виростає, бачить мамині очі і посміхається їй, бачить собаку і регоче, зриває квіточки і несе їх мамі.

Але у відповідь може не побачити нічого, вона може не побачити теплих очей, не побачити радості, може отримати холод, ігнорування, байдужість, покарання і тоді дитина затихає, її хвилює питання «А навіщо відчувати, мої почуття приносить біль іншій людині, за мої пориви мені може дістатись».

І такі діти виростають в янголів, яких не чути і не видно, які вміють грати наодинці, не напружуючи дорослих, дуже зручні діти.

Вони не плачуть, не кричать, не вимагають. І тихенько собі ростуть, без любові. В одному з випадків вони постійно догоджають і допомагають, зчитуючи, що потрібно зробити, щоб їх любили.

Добре навчатися? Окей

Піклуватися про молодших? Готово

Не заважати? Добре

Але, на жаль, такі діти можуть так і не дочекатися любові.

Вони можуть шукати цю любов в інших людях і зіткнутися із залежністю у стосунках, відчувати тривогу, панічні атаки, розгубленість, безглуздість життя, ОКР, порушення харчової поведінки. А там всередині маленька дівчинка або хлопчик в льоду, заморожені, покинуті і незрозуміло, як вони взагалі вижили.

Неможливо перестати відчувати біль, але при цьому відчувати любов, немає такої функції, тут кров тече, а тут – не тече.

І таким дорослим самотньо і холодно, до жаху, до того дитячого відчаю.

І поруч з ними, на жаль, іншим теж холодно. Тому що внутрішній лід проривається назовні вітром.

І так, можна себе відігрівати.

Як після зледеніння … це боляче, це довго, це до колючок в тілі.

І перше, що почне підніматися – гнів, злість, ненависть. Все те, що було замкнене в комірчині. Це буде означати, що ти жива або живий.

Почуття після життя в айсберзі можливі.

І життя можливе.