Кохана людина не рятує нас ні від чого, вона і не повинна рятувати.

Багато людей шукають пару, намагаючись таким чином вирішити свої проблеми.

Вони наївно вважають, що любовні відносини вилікують їх від нудьги, туги, відсутності сенсу в житті.

Вони сподіваються, що партнер заповнить собою порожнечу їхнього життя.

Яка ж оманлива ідея!

Коли ми вибираємо собі пару, покладаючи на людину подібні надії, ми зрештою не можемо уникнути ненависті до того, хто не виправдав наші очікування.

А потім?

Потім ми шукаємо наступного партнера, а за ним – іншого, потім – ще і ще…

Або вирішуємо провести залишок життя на самоті, скаржачись на жорстоку долю.

Щоб цього уникнути, слід розібратися з власним життям, не чекаючи, що хтось

зробить це за нас.

Рекомендується також не намагатися розібратися в чужому житті, а знайти людину, з якою можна було б працювати над спільним проектом, добре проводити час, розважатися, розвиватися, але не приводити до ладу своє життя чи шукати ліки від нудьги.

Думка про те, що любов нас врятує, вирішить всі наші проблеми і подарує стан щастя і впевненості, здатна привести лише до того, що ми потрапимо в полон ілюзій і зведе нанівець справжню трансформуючу силу любові.

І немає нічого більш приголомшливого, ніж відчувати своє перетворення поруч з коханою людиною.

Замість того щоб шукати у відносинах притулок, нам варто дозволити розбудити в собі ту частину, яка до цих пір дрімала і якій ми не давали себе проявити: здатність рухатися вперед з чітким уявленням напрямку руху, а, отже, змінюватися і розвиватися.

Щоб союз люблячих людей процвітав, необхідно поглянути на нього з іншого боку – як на ряд можливостей розширити свою свідомість, відкрити незнайомі істини і стати особистістю в повному сенсі цього слова.

Перетворившись на повноцінну дорослу людину, яка не потребує іншого для виживання, я, безсумнівно, зустріну іншу таку ж особистість, з якою я поділюся тим, що у мене є, а вона – тим, що є у неї.