Гештальт-терапія, як і будь-яка інша практика, спрямована на допомогу, покликана зрештою покращувати людське життя.

Що значить «покращувати життя»?

По-перше, гармонізувати внутрішній світ людини, а це тісно пов’язане з допомогою в розширенні усвідомлення власних потреб.

По-друге, збільшувати соціальну адаптацію людини.

Все це разом гештальт-терапевти нерідко називають нарощуванням самопідтримки.

Хороші навички в царині усвідомлення власних потреб дають можливість більш ефективної орієнтації в собі.

Хороші навички соціальної адаптації надають широкі можливості різних способів задоволення цих потреб (після їх виявлення).

Розвинена (тілесна і емоційна) рефлексія і хороша соціальна адаптація — дві необхідних і достатніх умови гармонізації людського життя, що і є кінцевою метою будь-якої терапії.

Подивімося, як виглядає недостатня/відсутня самопідтримка (тобто, відсутність достатньої рефлексії та/або недостатня зовнішня адаптація).

Не у всіх наведених нижче випадках допоможе немедикаментозна психотерапія, однак нам потрібні вектори.

Приклад № 1.

Підемо з самого «низу»: намалюємо грубими мазками психотичний рівень душевного страждання.

Наприклад, якщо ви не вмієте розпізнавати голод або спрагу (рефлексія, контакт з тілом порушені), тоді ви помрете від виснаження і зневоднення.

Або, можливо, ви не їсте і не п’єте тому, що голоси в голові так вам радять.

Ви теж загинете.

Або ж ви добре знаєте, що голодні і хочете пити, і голоси вам дозволяють це робити, однак ви дезадаптовані в світі, не знаєте, де дістати їжу і воду.

Наприклад, ви не можете ходити і знайти воду самостійно, але ви з усіма пересварилися і вважаєте за краще померти від голоду і спраги, аніж принижуватись, просячи про допомогу.

Або ж у вас просто параноя, і ви вважаєте, що в воду вам підкинуть отруту.

Ви все одно помрете, адже ви соціально неадаптовані.

Приклад № 2.

Межовий рівень порушень — більш м’який приклад зовнішньої і внутрішньої дезадаптації.

Уявімо, що ви усвідомлюєте, наскільки нікчемним почуваєтесь. («Ви» тут використовується виключно, як фігура мовлення!)

І при цьому ви чомусь думаєте, що від нікчемності вам допоможуть успіх і влада, вони вам потрібні, щоб ненадовго заспокоюватися.

Хронічний душевний біль в тому місці, де в інших задоволеність собою, а у вас — чорна дірка, — цей біль не вщухає ні вдень, ні вночі.

І здається, що успіх і влада — це те, що треба.

Однак оскільки переживання своєї нікчемності робить спокійну кар’єрну роботу на успіх недосяжною (занадто мало впевненості в собі, читай — рефлексія порушена), аша активність пригнічена та ще й притрушена заздрістю.

Заздрість — почуття, що соціально засуджується, тому і вона (при порушеній рефлексії) до свідомості не пробивається.

А зовсім вже на поверхню свідомості виходить… правильно, обурення оточуючими. Праведний гнів, так би мовити.

Виходить в результаті доволі драматичний сендвіч.

До відчуття чорної порожнечі так просто не пробитися, значить, розділити цей біль ні з ким не можливо.

До бажання влади і успіху пробитися дуже складно: зізнатися в цих бажаннях комусь — серйозний ризик, це страшно.

До заздрості також майже не пробитися — соромно.

На поверхні з’являється агресія і безперервне невдоволення оточуючими, які з різних причин якісь нехороші: дурні, ліниві, злодійкуваті, неосвічені.

Якщо на дні «сендвіча» лежить «хочу бути найрозумнішою, а боюся, що я дурна як пробка», то вгорі буде «навколо одні ідіоти».

Напевно, зрозуміло, чому медовий рівень порушень адаптації названий більш м’яким: ви не помрете від голоду і спраги.

Як не миттям, так катанням, як не маніпуляціями, так спокушанням і шантажем, ви досягнете, щоб вам принесли поїсти і випити.

Але щастя не буде.

Іноді, до речі, навіть агресія витісняється як соціально небажане переживання, і тоді ми маємо справу з депресією. Скарга буде такою — «життя сіре, ніщо не радує».

Приклад № 3. Невротичний рівень.

Як відомо, в століття гіпердіагностики «здорових немає, а є недообстежені», тому в будь-яких клінічних розборах невротичний рівень функціонування давно прирівнюється до норми.

На невротичному рівні порушена самопідтримка виглядає, наприклад, як розташований близько до поверхні свідомості страх не скласти іспит і засмутити маму, як легка депресія після розставання з дівчиною, яка відразу проходить з появою нової подружки, як знайоме абсолютно кожному переживання легкого завмирання в грудях перед посадкою літака, як збентеження перед тим, хто подобається, що тимчасово наче ціпеніє нас.

Всі ці та багато інших милі загальновідомі симптоми збоїв саморегуляції також можуть виявлятися в зоні роботи гештальт-терапії і інших помічних практик, і вони також працюють з почуттями.

Робота будь-якого помічного фахівця завжди йде зверху вниз, вглиб від поверхні.

Тобто, ми «їмо сендвіч» зверху.

Візьмемо знову Приклад № 2: в якому порядку ми будемо працювати (з почуттями) в цьому випадку?

Депресія, дослідження печалі, туги, відсутності радості —

Критичність, невдоволення оточуючими, дослідження сенсу критичності —

Агресія, дослідження та присвоєння агресії —

Виявлення, дослідження та присвоєння заздрості —

Виявлення бажання успіху і влади, дослідження і присвоєння —

Страх провалу (і присвоєння страху провалу) —

Ідея, що влада (нібито) врятує (привласнення ідеї) —

Драматичне усвідомлення, що ані влада, ані успіх не врятують від переживання нікчемності —

Присвоєння переживання нікчемності і сорому …

– (о, тут можна провести не один рік, проте…) далі йде пункт «прийняття нікчемності» і відчай.

І далі, якщо, знову ж таки, пощастить, пункт —

Реальна зустріч з Терапевтом і … —

Зцілення через прийняття Іншим.