Екзаменатори – добрі, втомлені, дуже досвідчені люди, дружньо налаштовані до студентів, готові будь-який сумнів витлумачити на їх користь.

Сесія починається в той момент, коли ви вперше зустрічаєтеся як терапевт і клієнт (або не зустрічаєтеся). Найдрібніші деталі треба помічати і бути готовим взяти в роботу: з них створюється славнозвісний преконтакт, або ж їх можна феноменологічно повернути. Максимально вслухаємось у перші слова клієнта, в них може бути те важливе, що він потім спробує заховати.

Що нижче по циклу контакту, що більш млявий сертифікаційний клієнт, то довше тримаємо терапевтичну паузу. Клієнт почне хвилюватися, що підставляє терапевта і почне щось робити. Якщо клієнт розігнався, краще слідувати за ним, час від часу повертаючи феноменологію і відповідальність.

Діалог чи експеримент?

Оберіть для сертифікаційної сесії щось одне, адже обидва ніяк не встигнете. Як вибрати? Якщо клієнт цікавиться відносинами поза цим приміщенням і часом, то – експеримент. Якщо він говорить про свій стан прямо зараз, – діалог. На іспиті в клієнти потрапляють вишколені гештальтисти, які всі «тут і тепер», тому беремо за основну модель діалог і забуваємо про експеримент.

Мінімально задовільна модель діалогу: повертаємо клієнта в «тут і тепер», повертаємо феноменологію, підтримуємо усвідомленість тіла і потихеньку проклюнеться почуття або бажання. Розгортаємо почуття або бажання в контакті (на кордоні) з терапевтом або групою. З цього місця важливо почати пред’являти себе! Це викличе відгук у клієнта, клієнт знову викличе відгук у вас, і ви проведете в діалозі хвилин 5-7. Важливо не тільки бути в діалозі, а й сприяти усвідомленості клієнта. Важливо залишити час на завершення діалогу і асиміляцію сесії. Це різні речі.

А як же робота із запитом?

Клієнт зазвичай приходить на сертифікаційну сесію із станом, який хоче усвідомити. У такому випадку запит за замовчуванням визначається як «хочу краще усвідомити той стан, в якому перебуваю прямо зараз». Спеціальна робота не потрібна, ви пропонуєте сесію з розвитку здатності тонко усвідомлювати себе. Якщо клієнт прийшов із запитом, то сесія буде більш складною. Важливо на початку обговорити: «Що ми з приводу цього запиту можемо зробити зараз, на сесії? Чи проявляються тут схожі почуття? До кого і як?». Це допоможе реалізувати адекватний експеримент. Якщо сесія «із запитом», важливо обговорити рух за запитом в кінці сесії. Важливо! Запит, орієнтований на проблему, симптом, конкретні відносини в діалозі за сесію опрацювати важко.

Закривати гештальт чи не закривати?

Рухати клієнта по циклу контакту або досліджувати переривання? У житті ми вирішуємо це питання, виходячи зі спостережень над особливостями руху/гальмування по циклу контакту і балансу підтримки/фрустрації. У сучасному навчанні гештальту майже забули навик закриття гештальту, усі навчають, як зависнути в точці переривання. І це доцільно. Однак на іспиті у студентів раптом з’являється бажання довести клієнта до інсайту (інсульту, інфаркту). Не треба! Висіть на точці переривання і показуйте, що вмієте бути терплячими! Ніхто з екзаменаторів не очікує «що ви «вилікуєте» клієнта за один сеанс.

Екзаменатори хочуть бути впевнені, що терапевт працював абсолютно свідомо, відчував, думав і здатний розповісти про те, що відбувалося на сесії мовою гештальту, на тому діалекті, який прийнятний в даному інституті. Терапевт повинен (так, повинен) розповісти трохи про те, як бачив клієнта, про те, що відбувалося між терапевтом і клієнтом, і обов’язково про те, як терапевт будував свої інтервенції. Ви можете працювати інтуїтивно і спонтанно. Але забудьте ці слова, коли будете розповідати про свої терапевтичні інтервенції.

Про Фігуру.

Фігура – не камінь, який клієнт ховає в кишені, а екзаменатори бачать як на долоні. Фігура – сукупність феноменів, пов’язаних із задоволенням (або фрустрацією) актуалізованої потреби. Якщо сесія пройшла на низькому преконтакті, то навіть досвідчений терапевт не відразу зможе сказати, як там воно з Фігурою. На початкових етапах можна говорити про деякі емоційно заряджених феномени. Потім феномени «склеюються» в фігуру (інсайт). Чіткою і очевидною фігура стає ближче до моменту руйнування. Завдання студента – розповісти, як він бачив розвиток фігури, як йому сприяв. Боріться зі спокусою швиденько довести фігуру до очевидності.

Пам’ятайте, що на іспиті важлива не тільки сесія як така. Розповідь про неї і дискусії з екзаменаторами – теж важлива частина іспиту. Якщо ваше терапевтичне бачення розходиться з терапевтичним баченням екзаменаторів – це велика проблема. Не варто сперечатися з екзаменаторами. Але якщо дуже хочеться, то використовуйте вирази на кшталт «у той момент я це бачив як … і працював над….», «у мене був і інший (схожий на ваш) варіант, і вибираючи між варіантами я спиралася на…», «якби я це бачила як…., я б, напевно, пішла іншим шляхом…»

Важливо вкластися часові рамки. Краще зробити сесію на три хвилини коротшою, ніж на одну довшою. Найгірше, що можна зробити, – почати експеримент або розгортати нову тему за три хвилини до кінця сесії. Цього вам не пробачать.

І завжди пам’ятайте: екзаменатори – добрі, втомлені, дуже досвідчені люди, привітно налаштовані до студентів, готові будь-який сумнів витлумачити на їх користь.

Текст Ірини Голуба