Психотерапевт не намагається змінити клієнта.

Це одна з ключових особливостей психотерапії.

З якою часто непогоджуються клієнти і на якій “спотикаються” починаючі психотерапевти.

Очевидно, що в процесі психотерапії (якщо вона успішна) людина змінюється. І іноді ці зміни досить суттєві.

В першу чергу – змінюється відчуття людиною самої себе, внутрішніх страждать стає менше, з’являється розуміння своїх потреб і способів їх реалізації.

І, як правило, внутрішні зміни призводять до змін зовнішніх.

Людині стає легше жити своє життя – вона краще справляється з кризами, краще працює, легше встановлює корисні зв’язки і закінчує шкідливі, частіше відчуває задоволення і щастя.

Ця картина доволі оптимістична, і ті, хто ніколи не був на терапії, дивлячись на своїх “протерапевтованих” друзів приходять з очікуванням суттєвих змін на краще.
І, бажано, швидких і безболісних.

Це місце, де психотерапевту легко потрапити в пастку.

З одного боку, казати що у психотерапії немає задачі змінювати клієнта – доволі фруструюча інтервенція. Особливо на початку терапії.

З іншого боку, підтримувати їдею про те, що клієнт має змінитись, а психотерапевт та людина, яка може ці зміни забезпечити – доволі спокуслива позиція.

Вона дає відчуття влади і контролю в терапії, збільшує позитивний перенос і дозволяє уникати незадоволення клієнта.

В той же час це робить психотерапевта вразливим до знецінення (як клієнтського, так і власного) в майбутньому. І може приводити до втрати відчуття власної професійності, якщо бажані зміни не відбулись.

Щодо клієнт-терапевтичних стосунків, це вносить напругу між терапевтом і клієнтом. Яка дуже часто не усвідовлюється.

На цьому зупинимеся окремо.

Майже в кожної людини є хтось, хто прагне щоб вона змінилась.
В дитинстві це батькі і вчителі, в дорослому житті це близькі, друзі, партнер, керівник.

Батькі, до речі, часто також очікують змін і від дорослих дітей.

Також сюди відноситься і суспільство в цілому – воно завжди очікує від нас якихось змін, часто даючи протиречиві послання. І хоча “суспільство” – доволі абстрактне поняття, кожна людина наповнює його своїми сенсами.

Кому “треба” и кому буде “добре” – очевидно далеко не завжди, тож ця формула є класичним інтроектом.

А інтроект – це ідея, якій людина намагається слідувати і одночасно з цим підсвідомо опирається їй.

Оскільки психотерапевт сприймається як значима, мудра або впливова фігура – немає нічого дивного, що клієнт переносить попередні стосунки в терапію і очікує інтроеційної позиції психотерапевта.

Клієнт приходить з несвідомим очікуванням, яке виглядає приблизно так: “Скажи що мені робити, я змінюсь і це налагодить моє життя”.

І може вимагати у терапевта прийняти цю роль і злитися, якщо цього не відбувається.

В той же час, якщо ця роль буде прийнята – клієнт почне опиратись. Його внутрішній конфлікт “я маю себе змінития хочу бути таким який я є” перейде з внутрішнього простору у зовнішній і почне розігруватись в стосунках з психотерапевтом.

Це особливо яскраво проявляється у клієнтів, схильних до інтроекції, з токсичним соромом (нарцисичних), пасивно-агресивних, схильних до аутоагресії та нечутливих до своїх ID-процесів.

В цій ситуації задача психотерапевта не бути учасником цієї сцени, а допогти клієнту усвідомити цей конфлікт.

Добре, скажете ви.
Якщо психотерапевт не тільки не гарантує змін, а й навіть не ставить собі задачу змінити клієнта.

Тоді, власне, що саме робить психотерапевт? І як бути з тим, що по факту зміни відбуваються?

Так, в більшості випадків покращене усвідомлення себе призводить до важливих змін в житті.

Але ці зміни є скоріш побічним ефектом, а не основною задачею.

І бувають ситуації, коли усвідомлення не призводить до змін, тому що клієнт так вибирає.

Основна ідея полягає в тому, що, власне, зміни – це вибір клієнта. Який він може робити, а може і не робити.

Усвідомлення допомагає краще зрозуміти ситуацію, причино-наслідкові зв’язки, ризики, можливості і перешкоди майбутніх змін.

Рішення про зміни – це виключно відповідальність клієнта.

А психотерапевт буде залишатись почуч з клієнтом не залежно від його рішення – тому що йому цікаво не те, яким клієнт стане в майбутньому, а те, який він є прямо зараз.

Автор тексту
Олексій Виноградов