Травма розвитку – це термін, який використовується для опису негативного впливу, що чиниться в ранньому віці:

повторюваними актами насильства,

нехтуванням,

передчасною сепарацією,

різноманітними подіями негативного характеру, що відбуваються всередині значущих для дитини відносин.

Проблема людей з травмами раннього розвитку полягає в тому, що навіть коли вони потрапляють в безпечне середовище, «режим виживання» не вимикається.

Людина продовжує перебувати в ньому; і навіть дрібні, повсякденні справи (наприклад, перехід з однієї кімнати в іншу або трохи підвищений голос когось поруч) сигналізують про небезпеку, яка загрожує життю.

Всі ресурси такої людини йдуть на те, щоб фізично вижити, і щоб близькі його не ранили.

Це означає, що залишається дуже мало ресурсів на обробку та збереження в пам’яті інформації; здатність міркувати; здатність бути разом з друзями або родичами; співпереживати; бачити, що наміри інших мають позитивне або хоча б нейтральне забарвлення.

Можна говорити про те, що травма розвитку чинить шкідливий вплив на сім областей відповідно до порядку, в якому відбувається розвиток мозку:

сенсорний розвиток (фізична чутливість)

дисоціація (амнезія, дереалізація, деперсоналізація)

розвиток прихильності

емоційна регуляція

регуляція поведінки

пізнавальні функції (когнітивна сфера)

уявлення про себе і розвиток ідентичності.