Що найважливіше та найсуттєвіше можна сказати про методологію роботи гештальт-терапевта?

Так, щоб передати студентам суть того, чому вони будуть навчатися протягом декількох років.

Всі знання, які студент отримує в процесі навчання, і всі навички, здобуті в ході власної терапії та практики, в підсумку зводяться до фронезісу.

До ефективного ситуаційного мислення, завдяки якому терапевт вловлює суть ситуації та приймає найбільш адекватне їй рішення.

І так — у кожну мить терапевтичної сесії.

Гештальт-терапевт не працює за протоколом, він не слідує заздалегідь відомому плану. Він обирає, створює інтервенцію в кожен конкретний момент — виходячи з ситуації, що склалася на цю хвилину.

А вона, згідно з теорією поля, постійно змінюється.

Про поняття фронезісу в практиці роботи гештальт-терапевта можна детальніше прочитати в статті Джанні Франчесетті «Перспектива поля в клінічній практиці: до теорії терапевтичного фронезісу».

Якось гештальт-терапевтку Руеллу Франк запитали: а що робити, якщо клієнт робить те чи інше, вчиняє такі-то рухи, а що це означає…

І Руелла відповідає:

Тобто, це означає, що терапевт не знає, якою буде її наступна інтервенція. Вона не йде за написаним планом. Кожна наступна інтервенція терапевта залежить від того, що тільки що сталося, що сталося ось зараз — до неї.

Студенти часто в це не вірять. Не вірять, що досвідчені гештальт-терапевти, тренери не знають, що вони будуть робити в сесії далі.

Ці тези дуже важливі.

Вони ключові для розуміння роботи гештальт-терапевта.

Тому що, якщо я точно знаю, куди я «йду» в сесії, якщо я розумію, що я буду говорити, запитувати далі або пропонувати клієнту, це означає, що я не враховую нову ситуацію, яка кожного разу створюється: після кожної моєї інтервенції, після кожної відповіді мого клієнта.

І тоді я перестаю враховувати поле, перестаю спиратися на те, що відбувається тут і зараз.

Звісно, не можна сказати, що всі інтервенції абсолютно непередбачувані, що немає якогось горизонту очікування, логіки, у рамках якої вони виникають.

Ця зона можливого саме задається знаннями, розумінням різних концепцій, які входять у методологію гештальт-підходу.

Інтервенції виникають з цих знань і з відчуття, сприйняття ситуації. Навчання гештальт-терапії, таким чином, можна уявити з одного боку як знайомство з набором понять, концепцій, які лежать в основі терапевтичного мислення, і як оволодіння вмінням перебувати в ситуації, присутність, усвідомлення її — з іншого.

Стаття створена на основі тексту Олени Ворожейкіної