Певно, кожна людина в своєму житті стикалася із заздрістю — почуттям роздратування та досади, неприязні та ворожості, яке викликане благополуччям, успіхом і перевагами іншої людини.

Заздрість — це підступне почуття, здатне перетворити успіх іншого на відчуття власної неповноцінності, а радість іншого — на незадоволення, образу, досаду та злість.

Вона завжди викликана незадоволеною потребою в чомусь (у любові, самореалізації, повазі, стабільності тощо) та завжди пов’язана із порівнянням себе з іншими.

Остріше і яскравіше заздрість виражена в тих випадках, коли соціальна дистанція між об’єктом заздрості та заздрісником незначна.

Якщо ж між людьми існує велика різниця у віці чи статусі, то почуття заздрості виникає рідко.

ІСНУЄ КІЛЬКА ВЕРСІЙ ВИНИКНЕННЯ ЗАЗДРОСТІ.

Згідно з однією з них, заздрість — це вроджене почуття, закладене в нас на генетичному рівні, яке дісталося нам у процесі еволюції від предків.

Прихильники цієї теорії вважають, що заздрість людей у первісному суспільстві штовхала їх до самовдосконалення.

Ця теорія розглядає заздрість як ресурс і стосується так званої “білої заздрості”.

Більш же поширеною є теорія, яка розглядає заздрість як відсутність ресурсу (“чорна заздрість”).

Згідно з нею, прояв заздрості у людини виникає у процесі соціального життя, внаслідок неправильних підходів до виховання дитини.

Коли батьки починають у повчальних цілях порівнювати своє чадо з іншими дітьми, більш “успішними”

Таке вимагання дорослого “будь іншим” спонукає дитину відмовитися від своїх бажань і цікавості, і вона починає думати про те, що у неї немає ні амбіцій, ні ресурсів для досягнення чогось.

Вона ніби відмовляється від своєї внутрішньої енергії, наділяючи нею інших людей, схоплюючись за установку: “у нього є те, чого немає у мене”.

Відповідно до цієї теорії, ліками від заздрості є пошук та використання власних ресурсів для задоволення своїх потреб.

Тільки коли людина реалізує свій потенціал, заздрість може трансформуватися у захоплення тими, у кого це вже вийшло зробити.

У бажання вчитися у них, замість того, щоб подумки намагатися знищити за сміливість слідувати своїм шляхом.

Ще один спосіб позбавлення від заздрості пропонує одна з філософських ідей, яка сягає древньої мудрості Хуни, самобутнього вчення гавайських шаманів-кахунів (стражів таємниці).

В основу цієї філософії покладена сила вдячності. Вона каже: “БЛАГОСЛОВИ ТЕ, ЧОГО ХОЧЕШ”.

Адже якщо ми починаємо ненавидіти і заздрити чиїмось успіхам і досягненням, ми закриваємо в собі можливість володіти цим.

Благословляючи ж те, що хочемо, ми даємо йому перепустку в наше життя, навіть якщо ще поки що цього не маємо.

авторка тексту – Оксана Шульга, тренерка навчальних програм КІГіП та ведуча терапевтичних груп про відносини із грошима та по зціленню внутрішньої дитини