… в ході терапії клієнт зайнятий насамперед самим собою і своїми проблемами, присвячуючи багато годин самоспостереження, розповідаючи про себе, уважно досліджуючи себе, жертвуючи своїм часом і грошима заради власного розвитку і кращого самопочуття, він проходить таким чином через період еготизму або егоцентризму, коли особливо нелегко доводиться сім’ям таких клієнтів!

Гештальт надає особливого значення почуттю особистої відповідальності кожного.

Він бореться з деякими соціальними нормативними інтроектами, знижує ефект внутрішнього контролю, що розглядається як прояв ретрофлексії, викриває конфлуенцію і, таким чином, руйнує давно усталену нестійку рівновагу.

Тому не дивно, що в ході терапії клієнт цікавиться самим собою більше, ніж своїми близькими або оточуючими його людьми, дозволяє собі випробувати задоволення від імпульсів (сексуальних або агресивних), що раніше пригнічував.

Крім того, відчуваючи більшу автономність, завойовану через здійснення самостійно зроблених виборів, клієнт може віддатися самовдоволенню і викликає роздратування нарцисизму:

Тепер я вже не дозволю обривати мене на півслові: я займу належне мені по праву місце серед співробітників (або в парі) і більше не дозволю іншим керувати мною…

Я зрозумів (-ла), що, пригнічуючи свої сексуальні бажання, я ставав (-лас нещасним (-ою) і починав (- ла) бажати того ж моїй (моєму) партнерці (партнеру). Тепер же я дозволяю собі задовольняти свої потреби і відчуваю себе набагато більш розслабленим (-ою) і розкутим (-ою). (що не завжди можна сказати про партнера чи партнерку!)

Як би там не було, але фаза нарцисичної компенсації є неминучою в ході терапії: цілком ймовірно, вона є основним рушійним елементом в процесі завоювання клієнтом своєї самодостатності (self-support).

Таким чином, еготизм є аналогом «неврозу перенесення» — неминучої перехідної фази в ортодоксальному психоаналізі. На кшталт «неврозу трансферу», еготизм, викликаний навмисно (але тільки на обмежений проміжок часу), проявляється у формі гіпертрофованого ego, яке живить безперервне пильне усвідомлення (awareness) людиною його власного процесу «творчого пристосування» на кордоні контакту.

Але терапія може вважатися завершеною тільки тоді, коли ці тимчасові терапевтичні важелі знову опиняться на складі запчастин. Це відбувається:

у психоаналізі, коли невроз перенесення ліквідований і клієнт виходить з перебільшеною залежності від терапевта;

у гештальті, коли еготизм зникає і клієнт більше не прагне перебільшеної незалежності від свого терапевта та своїх близьких.

Використовуючи вдалу формулювання Ж.-М. Робіна, можна сказати, що клієнт в цей момент наче переходить «від егології до екології (в її значенні згідно Бейтсону)».

Йому потрібно пройти один за одним всі чотири основні етапи людського життя:

нормальну залежність дитини, прив’язаної до своєї сім’ї;

агресивну контрзалежність підлітка;

більш-менш егоїстичну (або «еротичну») незалежність дорослого, завойовану в ході важкого процесу послідовного посилення власної відстороненості;

взаємозалежність зрілості – усвідомлення людиною своїх глибинних зв’язків з соціумом і космосом.

Серж Гінгер «Гештальт-терапія контакту»