Чому гештальт-терапевт нерідко переміщує фокус уваги зі змісту проблеми та опису її деталей на те, що відбувається між терапевтом і клієнтом, і ставить питання:

Клієнти (і ми в ролі клієнта – не виняток) зазвичай прагнуть у всіх деталях розповісти терапевту свою історію або описати проблему: їм видається, що саме тоді мозаїка складеться, терапевт побачить повну картину, зрозуміє і підкаже, як треба вчинити.

Але розповідати все-все – марно і навіть шкідливо: втрачається час, його не вистачає ні на що, окрім розповіді і слухання.

Іноді потреба клієнта дійсно тільки в тому, щоб бути безоціночно вислуханим.

Однак зазвичай клієнт хоче якогось відгуку, реакції, думки, на які теж якось реагує, але на розгляд цих важливих речей не залишиться часу, якщо всю сесію присвятити докладній розповіді про проблему.

Те, як клієнт справляється зі своїми потребами, як контактує з середовищем, щоб задовольнити їх, – все це можна простежити на прикладі того, як він контактує з терапевтом.

Відносини з терапевтом – це маленька модель того, як клієнт будує відносини з іншими людьми, і свої патерни він зазвичай відтворює не тільки в житті, але і в терапії.

Наприклад, клієнт приходить працювати над проблемою відповідальності: не може визначити межі своєї відповідальності в близьких або ділових відносинах, бере більше або менше відповідальності, ніж йому потрібно.

Ця ж проблема буде відтворюватися і в його стосунках з терапевтом: клієнт буде намагатися перекласти на терапевта всю відповідальність за своє просування в терапії або, навпаки, не помічати, не визнавати відповідальності терапевта і т. п.

І якщо простежити і вирішити цю проблему на прикладі клієнт-терапевтичних відносин, то клієнт навчиться вирішувати проблему відповідальності і в інших своїх відносинах.

Отож, мозаїка проблеми зазвичай складається з патернів – повторюваних елементів орнаменту.

І той фрагмент візерунка, який повторюється, зазвичай добре видно на малому відрізку спілкування.