Кожна дитина має п’ять невід’ємних характеристик:

вона цінна,

вона вразлива,

вона недосконала,

вона залежна,

вона незріла

(характеристики за концепцією Mellody P., Miller A.W., 1989).

Ніхто не вибирає ці характеристики, ними володіє абсолютно кожна дитина від народження. Вона така через свій вік.

Не всі батьки здатні визнати право своєї дитини на ці характеристики і якщо батьки не зовсім вміло поводяться з ними, вони можуть спотворюватися і перетворюватися на ознаки співзалежності.

ЦІННИЙ

Цінність дитини визначається самим фактом її народження та існування.

Вона цінна, бо вона є.

Вона цінна абсолютно будь-яка: слабка і сильна, здорова і хвора, смілива і полохлива, розумна і дурна, спокійна і галаслива, та ін.

Ця характеристика дозволяє дитині БУТИ: бути такою, якою вона є (зі своїм темпом розвитку, зі своїми здібностями та вміннями) і бути просто живою та належною (в плані приналежності, а не речової характеристики) батькам.

Лагідне поводження з цінністю дитини формує у дорослому віці самоповагу, яка має внутрішнє джерело та природно витікає зсередини.

На відміну від нього, у співзалежного дорослого самооцінка часто залежить від зовнішніх обставин.

Безумовно, самооцінка – це динамічна система, проте у цьому разі єдиний визначальний її орієнтир перебуває зовні. Тобто, не знаючи як самому визначити свій зовнішній вигляд, наприклад, від такої людини часто можна почути «Я красивий(а)?», «Я товстий(а)?» та ін. Така людина є залежною від оточення.

УРАЗЛИВИЙ

Дитина ніжна і вразлива.

Вона не здатна ще повністю захистити себе.

У цій ранимості їй потрібен сильний і стабільний дорослий, здатний убезпечити її світ. Уразлива дитина часто стає жертвою (батька або іншого дорослого), яка не має можливості захистити себе.

Більше того, вона і не повинна виконувати цю функцію, це функція дорослої людини. Ранимість проявляється як у фізичному плані (дитина слабша і багато не може), так і в психологічному, і емоційному.

Дитина, яка могла залишатися вразливою в дитинстві, у дорослому стані так само має цю характеристику, проте вона вже має можливості захистити себе.

Співзалежний дорослий зазнає труднощів у встановленні меж захисту. Вони можуть бути надмірно хиткими, або надмірно жорсткими.

Хиткі кордони проявляються у неможливості захистити себе (фізично і психологічно) і неможливості взагалі побачити факт їх порушення (це найчастіше проявляється емоційно: злістю і напругою).

Жорсткі кордони мають ту саму причину, проте проявляються трохи інакше: або свідомо агресивною поведінкою (захист вступає навіть у неадекватних і безпечних ситуаціях), або абсолютною нечутливістю (само анестезією).

НЕДОСКОНАЛИЙ

Немає досконалих людей і досконалих дітей.

Досконалість вигадують дорослі та нав’язують дітям у вигляді правил і вимог («Мальки не плачуть», «Дівчата повинні грати з ляльками» тощо).

Дитина не може досягти всього без допомоги дорослого. Перш ніж щось вимагати, дорослий ПОВИНЕН навчити – це його завдання. Завдання дитини – пройти свій шлях. Цей шлях залежатиме від її можливостей та бажань.

Досконалість – це фікція, вона не приносить щастя і задоволення. Єдине, що вона дає – це нервова напруга та втома.

Дитина, від якої не вимагали бути досконалою, у дорослому стані здатна спокійно сприймати свою недосконалість. Крім того, саме зі своєї недосконалості вона здатна просити допомоги.

Для співзалежного дорослого дуже важко упокоритися з реальністю. Йому важко визнати, що він чогось не може чи щось не вміє.

Такому дорослому дуже складно просити про допомогу. Він усе має робити сам. Усе його життя – повинності. Він має бути досконалим у всьому і вимагає цього ж від оточуючих.

ЗАЛЕЖНИЙ

Залежність дитини від дорослого безумовна. Вона не здатна сама себе нагодувати, забезпечити, зігріти, захистити тощо.

Ця характеристика відбивається у нездатності дитини робити щось (через вікову неможливість). Однак залежність дитини не дає привілей батькові розпоряджатися нею.

Годування, захист, навчання тощо є функціями батьків і діти їм за це нічого не винні. Швидше батьки повинні дітям до певного віку та в рамках розумного, звісно. Дитина не повинна виконувати функції дорослого, її завдання мають бути пропорційними віку.

Характеристика залежності з дитячого віку у дорослому стані перетворюється на форму взаємозалежності.

Абсолютно незалежних людей немає, ми завжди від чогось залежимо тією чи іншою мірою. У цьому випадку людина здатна бути залежною там, де їй необхідно і корисно, і вільною, коли вона цього захоче.

Співзалежний дорослий зазнає труднощів у тому, щоб самому піклуватися про себе, задовольняти свої бажання та потреби. Такому дорослому завжди потрібний хтось, хто захищатиме його, любитиме його, забезпечуватиме його.

НЕЗРІЛИЙ

Ця характеристика означає відповідність вимог, можливостей та обов’язків віку дитини. Від дитини не можна вимагати те, що вона ще не може або не вміє. Від дитини не можна вимагати бути дорослим або діяти як дорослий.

Якщо вимоги пропорційні можливостям у дитячому віці, то в дорослому стані така людина виявлятиме зрілість, що відповідає її рокам.

У співзалежного дорослого виникатимуть труднощі у тому, як він справляється з реальністю лише на рівні свого віку.

Тут можна побачити жінку, яка проявляє себе як дівчинка, або чоловіка, який досі у своїх вчинках відповідного віку набагато молодше реального.

Автор Катерина Любочівська