Еластичні кордони – як це?

А ось так: це коли ви вмієте говорити «ні», але говорите «ні» ніжно.

Ви вмієте повторити своє «ні» два, три, чотири рази, але на п’ятий ви вже погоджуєтеся, даєте себе продавити або умовити.

Говорити «ні» для вас потребує зусиль і додаткової енергії, а тому, коли хтось наполягає, ви видихаєтеся і здаєтеся під його натиском.

І в тривалій перспективі еластичні кордони призводять до руйнування відносин.

Ви даєте іншому продавити вас кілька разів, а потім розумієте, що в цих відносинах, де на вас постійно тиснуть, де вам постійно викручують мізки і руки до заповітного «так», вам настільки важко і невигідно, що ви вибираєте без цих відносин обійтися.

У результаті ваші відносини руйнуються, причому залишаючи по собі огидний післясмак допущеного по відношенню до себе насильства.

І ви сидите посеред цих смердючих руїн, самотня, повторюючи, що «краще бути однією, ніж з незрозуміло ким».

Уміння відмовляти – це чудово!

Уміння повторити свою відмову – це вже позамежний левел саморозвитку.

Перше «ні» – м’яке.

Це «ні, вибач» або «ні, милий» або «ні, моя хороша».

Тут проблема може бути в тому, що ви все ще остаточно не присвоїли своє право говорити «ні».

Інакше б не вибачалися, інакше б не пом’якшували свою відмову ніжністю.

Низка таких «ні» виглядає як: «ні, вибач» – «вибач, але ні» – «я ж сказала, що ні» – «ні, я не зможу цього зробити» – «ну, добре, ок».

А могло б бути: «Ні, в жодному разі» – «я ж сказала, що ні, ти погано чуєш? Ні. І це не обговорюється». І за умови продовження тиску на мої кордони фізичне усунення себе з ситуації або блокування.

Донести своє «ні» до іншого – це наша відповідальність.

Але ми часто думаємо, що це його відповідальність – почути наше «ні» серед вибачень і ласкавих слів.

Поважаючи нашого близького і далекого, ми говоримо йому «ні» чітко, твердо, не залишаючи лазівок.

Тому що вартість наших пом’якшених «ні», що дозволяють нам виглядати «хорошими», – зруйновані відносини.

Текст:

Марії Желтової