Війна, яка почалася трошки більше , ніж за місяць до конференції, на якій був названий воркшоп, це стресогенна подія винятково загрозливого та катастрофічного характеру. Вочевидь, що війна може зумовити дистрес майже у будь-кого. Згідно з «Дослідницькими діагностичними критеріями» МКХ-10 (ВООЗ, 1992), гостра реакція на стрес (F43.0) – тимчасовий розлад, який розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес і зазвичай стихає через кілька годин або днів.
Зрозуміло, що те, що відбулося і відбувається з психікою наших співвітчизників, наразі у центрі професійної уваги.
Оскільки те, що відбувається з людиною у такій катастрофічній ситуації, дуже відрізняється від того стану, який ми звикли визначати, як умовну « норму» , це може бути схоже на божевілля.
У професійній літературі гостра стресова реакція (ГСР )– розлад, який має наступні базові симптоми:
• повторне переживання – нав’язливі тривожні спогади про травмуючу подію; кошмари; інтенсивні психологічні страждання або соматичні реакції, такі, як пітливість, прискорене серцебиття та паніка, при нагадуванні про травмуючу подію;
уникнення і емоційне заціпеніння – уникнення занять, місць, думок, почуттів або розмов, пов’язаних з подією; обмежені емоції; втрата інтересу до звичайної діяльності; почуття відстороненості від інших;
надмірне збудження – безсоння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, надмірна настороженість, надмірний старт-рефлекс.
Крім того, ГСР включає в себе дисоціативні симптоми, такі як відчуження, емоційна глухість, дереалізація, деперсоналізація і дисоціативна амнезія.
Перелік доволі неповний, але вражає… До цього треба додати, що війна, ця «катастрофічна подія» не вщухає..(((
Відомо, що основна відмінність між ГСР (308.3) та ПТСР ( посттравматичним стресовим розладом) (309.81) в DSM-5 – це тривалість часового проміжку, що минув з моменту травматичної події. ГСР діагностується в період від двох днів до одного місяця після травматичного інциденту, а ПТСР діагностується не раніше, ніж через місяць.
Тобто на момент проведення конференції ми мали змогу діагностувати та говорити лише про ГСР, але вочевидь, і, на момент, коли я пишу цю статтю, так і сталося, після ГСР у деяких виникає ПТСР.
Всі описані вище сімптоми ГСР формуються внаслідок реакціі нервової системи . Відомо, що на сильний стрес та травму, емоційну та фізичну, мозок відповідає активацією симпатичної гілки (СНС) автономної нервової системи (АНС) і таким чином робить тіло спроможним реагувати на загрозу. Це інстинктивна реакція, яка регулюється гіпоталамусом та лімбичною системою – тими частинами мозку, які виробляють гормони, які саме стимулюють активацію СНС. Нервова система мобілізує тіло задля відповіді на загрозу , але майже завжди, тіло не має змоги повернутися до нормального рівня функціонування. І саме це приводить до виникнення симптомів ПТСР. Між травмуючою подією та ПТСР є час. Наша конференція проходила саме у цей проміжок часу, коли ми маємо можливість здійснити професійне втручання, з метою допомогти нервовій системі розрядитися . Для цього дуже важливо дізнатися та сприйняти мудрість свого тіла, яке робить все, щоби впоратися з такою жахливою подією, як війна.
Коли я працювала над ідеєю воркшопу «Дозволити собі збожеволіти» , я спиралась на ідеі Абрахама Маслоу (1908-1970) що до пік-переживань, та дослідження терапевтичної сили пікових станів Еріка Ярлнеса та Жозет ван Лойтелаа, звісно , беручи до уваги знання з полівагальноі теорії Стівена Порджеса.
Практична частина воркшопу складається з пропонованого учасникам епізоду ресурс-орієнтованого шокового інтерв’ю, спрямованого на пошук шляхів контакту з найбільш сильними ресурсами, які активувались в ситуації війни. Це інтерв’ю та техніка роботи з травмою пропонована та розроблена Дитти Марчер і Інститутом Бодинамики , розвиваючи дослідження Ярлнеса стосовно пікових станів.
Трошки докладніше про теорію питання
А. Маслоу аналізував такі феномени, як творчість, любов, гра, почуття гумору, щирість, привабливість, вищі цінності буття і екстатичні стани у формі вищих переживань. У поле зору Маслоу виявилася відносно нова для науки область: екстатичні стани людини як в релігійних ритуалах, так і в повсякденному житті. Мене зацікавило, як А. Маслоу по-новому бачить співвідношення норми і патології. Він вважає, що неможливість переживати пікові стани породжує певний тип патології.
А. Маслоу виявляє цю патологію таким чином- “Люди, яких ми називаємо хворими, – це люди, які не є тим, хто вони є, люди, які побудували собі всілякі невротичні захисти проти того, щоб бути Людиною». За А. Маслоу, існують два типи людей: здатні до вищих переживань і нездатні. Спочатку він вважав, що люди, які не відчувають вищих переживань, не здатні їх сприймати. Але після подальших досліджень Маслоу змінив свою думку і став використовувати термін “людина, що не має вищих переживань”, не по відношенню до індивіда, який не може сприймати такий психологічний стан, а до тих людей, які бояться подібних станів, пручаються їм і заперечують їх , відвертаються від них або забувають їх. Одна з головних рис характеру людей такого типу – заперечення емоцій, страх втрати контролю над ними. А оскільки фунламентальну роль у своїй концепції А. Маслоу відводив аналізу відчуження людини від людини і різноманітним аспектам його подолання, то його ідея полягає в тому, що , відокремлюючи себе від пік станів, людина відчужджується від людей. Відомо, що саме стан відчуження є головним під час шокуючого досвіду .
Продовжуючи дослідження Маслоу , Ерік Ярлнес з командою зосередились на пошуку різниці та спільного між піковим станом та шоком, а також пошуку взаємозв‘язку між ними. Ось що було виявлено:
1. « Під час пікового переживання суб’єкт хоча б на мить втрачає усілякий страх, не вилучаючи навіть страх розщеплення, божевілля та смерті..»-А.Маслоу. Цей момент надважливий у роботі з травматичними ситуаціями високої інтенсивності. Автори вважають, що саме у пікових станах міститься джерело енергії та сили людського «Я». Головна увага у роботі приділяється рівню тілесного відчуття та тілесного переживання .
2. Піковий досвід, власне, вимірюється не кількісними, але якісними категоріями. Він сам по собі унікальний для кожного, та не може ніяким чином бути порівняний з досвідом інших.
Власне саме практично досліджуючи з’язок у переживаннях піку та шоку привело до формулювання гипотези про те, що в кожному шоковому досвіді є пікове переживання. Дітте Марчер формує це таким чином -« Серед найгіршого, що зі мною сталося, є досвід переживання найвищого, і я маю змогу це згадати.» Саме на прямому контакті з ресурсами пікового досвіду у шоці побудована техніка роботи з травмою, яка є новаторською розробкою авторського колективу Міжнародного Інституту Бодинамики та багато років доводить свою ефективність.
Також Д. Марчер описує концепцію «бІльше Я», як особливого рівня біологічної свідомості людини, який актуалізується у ситуаціях загрози життю, саме задля забезпечення виживання. «Більше Я» -це всі суб‘єктивні тілесні та ментальні процеси, які ніяк не ініціюються та не підпорядковуються свідомості. Цей рівень біологічної компетенції вмикається виключно у ситуаціях найвищої інтенсивності , і є допомогою у знаходженні єдиного найкращого рішення задля виживання. Цей рівень тваринної свідомості часто сприймається , як примітивний , та занадто небезпечний. Але , спираючись на вище названі ідеї та дослідження, саме з цього рівня є можливість отримати могутній ресурс. Тому в вищеназваному методі він зазначається, як рівень внутріособистоі геніальності та глибокої компетенції.
Спеціалісти ставляться до нього саме так , та навчають цьому клієнтів. Навчають контакту з цим рівнем підсвідомості, вдячності та повазі так званому «Більше Я». Саме така зміна фокусу уваги з травматичної події на пошук та вивчення ресурсу стретегіі виживання дає дієві зрушення у роботі з травматичним досвідом .
Запропонована вправа.
Учасникам було запропоновано зробити в парах наступне- оскільки поміж шоковою та піковою частинами одної та самої ситуації завжди є зв‘язок, ми будемо намагатися «схопити» свою якісну пікову енергію, відчути особисту значущість. У спілкуванні в парах ми будемо фокусуватися на ресурсах пікової частини досвіду, будуючи мости між окремими дісоційованними частинами досвіду. Ми будемо шукати мить світла, присутню перед шоком.
Тому, хто буде у ролі терапевта потрібно бути присутнім на рівні інтенсивності Більшого Я та находження слів задля утримання фокусу на підтвердженні здібностей Більшого Я. Ми свідомо не фіксуємся на небезпечних аспектах, на трагедіі того, що відбулося, чи на страху того, що могло би статися. Фокусуємся на контакті с Більшим Я та освідомленні неруйнівній силі, яку воно утримує, і в якій знаходиться могутній потенціал.
Важливий аспект пікового досвіду- переживання стану надсильноі зарядженості, як психічної, так і тілесної.
Люди давали такий опис свого стану:
1. Зміни сприйняття часу,здається, що час зупиняється, чи сповільнюється ,чи напроти, дуже прискорюється…
2. Змінюється чи спотворюється сприйняття простору,змінюються фізичні розміри та форма та таке інше…
3. Зазвичай кажуть про загострення почуття та зміну відчуттів…
4. Діляться особливим надособовим почуттям чи благоговінням , релігійним станом,відчуттям присутності чогось більшого та таке інше…
5. Також зміни у відчутті свого тіла, його розмірів , змінюється рух..
6. Переживання якоїсь особливої легкості чи сили, повна відсутність страху, почуття єднання з світом , та інший досвід, який залишається у пам’яті дуже яскраво, часто говорять про відчуття «спалаху»…
7. Ці стани важко описати іншим , зазвичай сприйняття цього, як щось виключно інтимне та глибоко особисте.
8. Деколи кажуть про важливе розуміння, отримання сенсу надважливого,що чули голоси, отримали життєву пораду чи « послання»….
9. Високий рівень енергії та зарядженість
У цьому воркшопі я намагалася зібрати новітні знахідки та гіпотези і здогадки , які наразі напрацьовані у практичній роботі з ситуаціями шоку та травми.
Такий ресурс-орієнтований погляд зазвичай є першим кроком у роботі з шоковими подіями.
Головна перевага такого початку терпевтичноі роботи полягає в тому, що клієнт, враховуючи те, що сталося, отримує доступ до ресурсів, до сили та людськоі гідності. Тоді з”являється можливість подивитися на історію з ресурсного місця, замість позиціі жертви, де частіше опиняються наші думки по відношенню до травматичної подіі.
Література:
1.Маслоу А. По направлению к психологии бытия. Религии, ценности и пикпереживание. М. Эксмо-пресс, 2000
2. Дослідницькі діагностичні критерії. МКХ-10 (ВООЗ, 1992),
3.СТИВЕН ПОРДЖЕС (STEPHEN PORGES) ПОЛИВАГАЛЬНАЯ ТЕОРИЯ . НЕЙРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ эмоций, привязанности, общения и саморегуляции. Киев,Изд-во Мультиметод , 2020
4.Эрик Ярлнес, Жозеттван Люйтелаа Терапевтическая сила пиковых переживаний:воплощение старой идеи Маслоу. М.Астрель, 2009
5.Мерете Хальм Брантбьерг, Дитта Марчер , Ресурсы в совладении с шоком. К ресурс-ориентированному взгляду на шоковую травму. М. Publishers 2011.