Як виховувати дітей, щоб вони в майбутньому не стали жертвами насильства або насильниками?

Не робити того, що виховує в дітях толерантність до насильства!

Не робити того, що раз за разом роблять дуже багато батьків…

Діти, чиї особисті межі не поважали і інтереси яких не враховувались, мають занадто високі шанси опинитися в токсичних, дисфункціональних стосунках у дорослому майбутньому.

Представляємо огляд батьківських практик, які заважають дітям сформувати розуміння того, що допустимо, а що – ні.

1. Розбір польотів

Дитину образили?

Чим це небезпечно?

Тим, що дитину привчають бачити в собі причину негідної поведінки інших людей.

У майбутньому це може привести до того, що жінка, яку б’є чоловік, буде щиро вірити, що його спровокувала саме вона, а цей чоловік буде знати, що «за справу» можна і вдарити.

2. «Думай про хороше!»

Дитині погано на гуртку, куди її записали?

Подобається гімнастика, але не подобаються дівчатка?

Подобається боротьба, але хлопчики дражнять?

У чому небезпека?

У тому, що в майбутньому у відносинах з партнером дитина буде ігнорувати негідне до себе ставлення.

3. «Тобі здалося!»

Дитина каже, що ви його ображаєте, а ви у відповідь говорите, що вона – ваша люба дитина, ви не можете її образити. Що їй здалося.

У тому, що дитина привчається не брати до уваги свої почуття, а керуватися почуттями інших.

А також в тому, що, заперечуючи почуття дитини, ви вчите її не довіряти собі.

А потім, коли доросла дочка потрапляє в складну ситуацію в уже своїй родині, їй будуть говорити: «Як ти могла не помітити!»

Небезпека також в тому, що дитина не навчиться шанобливо ставитися до почуттів близьких, вона сама буде змушувати їх страждати.

4. «Ну я ж тебе люблю!»

Варіант:

Дитина просить відпустити її, не обіймати, не цілувати, але чує:

Або ж ви приїжджаєте в гості і змушуєте дитину поцілувати бабусю і дідуся проти її бажання.

У чому небезпека примусу?

У нормалізації насильства в разі симпатії або інтересу з одного боку – і все це без урахування почуттів іншої людини.

Коротко кажучи: «Ні» – це «так», але просто потрібно ще трохи натиснути»

5. «Він не хотів тебе образити!»

У виправданні насильства.

У тому, що дитина щиро буде говорить:

«А я не хотів образити!» – і продовжувати ображати.

У тому, що якщо тебе образити не хотіли, то ображатися наче й непристойно.

6. «Він же просто хлопчик, що з нього візьмеш!»

У нормалізації насильства, що чиниться чоловіками по відношенню до жінок.

7. «А по попі?»

Небезпека очевидна: бити можна, рукоприкладство – найкращий аргумент.

Треба слухатися того, хто б’є.

Щоб домогтися свого, треба бити.

8. «Ти йому подобаєшся!»

Ви вважаєте, що це правда?

Він дістає її, бо вона йому подобається?

Може, тому що хоче з нею грати? Знову – ні.

У тому, що дівчатка звикають до того, що «б’є – значить любить», а хлопчики звикають висловлювати симпатію через приниження, але не через турботу, повагу і хороші слова.

Тобто діставати і ображати можна, і, якщо ти подобаєшся, не потрібно звертати увагу на те, що тобі самій від цього погано.

9. «А ти скажи йому..!»

Чи трапляється, що Ви коментуєте розмови дитини з іншими людьми?

Чи трапляється так, що ви даєте дитині поради, кому і що сказати, коли вона у вас цього не просила?

Якщо так, то зупиніться.

Адже так може робити і партнер вашої дитини в дорослому житті.

Ваші син або дочка просто не зрозуміють, що така поведінка неприпустима.

А найчастіше саме з контролю спілкування дружини / чоловіка починається психологічне насильство в сім’ях.

10. «Що це ти вдягла?»

Якщо ви регулярно робите критичні зауваження з приводу зовнішності і одягу дитини, вона звикне до того, що обговорювати зовнішній вигляд інших людей – звичайна справа.

І в майбутньому ваша доросла дитина не зрозуміє, що її / його партнер / ша поводиться жахливо по відношенню до неї, критикуючи тіло, якості характеру, розум, здібності…

11. Зайва ввічливість

П’яниця пристає до вас з дитиною в трамваї?

Хтось грубить вам в магазині?

Вчителька або старша родичка вчить вас тому, як вам виховувати вашу дитини (при ній же)?

Дитина слідом за вами привчається посміхатися у відповідь на порушення її особистих кордонів, привчається навіть не намагатися їх відстоювати.