Існує думка, що прокрастинація – це уникнення, і треба усвідомити, чого ми уникаємо і перестати уникати.

Хочеться сказати про це дві речі.

Перше:

психіка не дурна, якщо ми чогось уникаємо, то, можливо, це щось тут і зараз нам і правда не по силам.

І якщо в такій ситуації силою змусити себе все-таки з цим чимось зіткнутися, то це швидше закріпить негативний досвід і посилить бажання уникати.

Звичайно, буває і так, що, підштовхнувши себе спробувати щось страшне, ми виявляємо, що воно зовсім не таке страшне і ми цілком можемо з цим впоратися.

Але немає ніякого способу точно дізнатися, так вийде чи інакше.

Ризик завжди є.

Друге.

Частіше, ніж здається, за прокрастинацією стоїть абсолютно здорова, але не цілком усвідомлювана потреба дати собі час потупити, розслабитися, щоб несвідоме переварило щось, опрацювало.

Або потреба відволіктися, вийти з якогось складного внутрішнього процесу, щоб повернутися до нього пізніше зі свіжою головою. «Я подумаю про це завтра» може бути уникненням і зволіканням, а може бути розумним та ефективним рішенням.

Ми так багато говоримо про управління увагою, про сфокусовані і спрямовані зусилля, що абсолютно забуваємо, що для того, аби наша свідомість і увага добре працювали, треба давати їм волю не менш часто, ніж дресирувати.

Що багато речей, які ми не можемо обробити навмисно і свідомо, прекрасно обробляються і вирішуються нашим несвідомим.

Але треба дати йому можливість працювати.

Так, думскролінг для цього не найкращий метод, ефективніше гуляти, спостерігати за природою, мріяти, займатися справами, які потребують задіяності моторики, але не вимагають складних розумових зусиль, гойдатися на гойдалках і так далі, але це вже інше питання.

Головне – коли ми тягнемо час, іноді нам потрібно саме більше часу, а не можливість уникнути якогось досвіду.

А як зрозуміти, чого вам не вистачає – вміння тримати фокус чи вільного вигулу?

По-перше, це не взаємовиключні поняття, нерідко буває, що обидва навички недостатньо розвинені – так само, як ми можемо одночасно і не вміти толком розслаблятися, і не володіти розвиненою фізичною силою і витривалістю.

І так само як з м’язами, насправді ці навички підсилюють один одного, входять в синергію.

По-друге, одна з найпростіших ознак, що ви недостатньо тупите, мрієте і розфокусовуєтесь – якщо перед сном у вас раптом виникає сто ідей, думок і бажань і це заважає спати.

Механізм у цього такий, що до вечора наші частини-менеджери, які стежать за тим, щоб ми не відволікалися, тому що колись навчилися, що відволікатися – погано, втомлюються, і ті, кому вони не давали голосу, вириваються на свободу і влаштовують айнене і йохохохо.

Подолати це не можна, але можна очолити.