У моделі Еліанор Грінберг ми говоримо про три ключові адаптації: нацистичну, межову та шизоїдну.

І всі вони — різні спроби вижити в умовах порушеної прив’язаності.

Бо коли базовий контакт із батьками (чи з первинним оточенням) не стає надійним, безпечним і підтримуючим — психіка дитини шукає спосіб адаптуватися, зберегти себе, хоч якось бути у зв’язку, або навпаки — втекти з нього.

Саме тому прив’язаність — це не просто “стосунки з мамою”.

Це глибока основа нашої здатності:

бути з іншими

витримувати фрустрацію

регулювати емоції

будувати контакт, не втрачаючи особистість

Що ж відбувається, коли ця прив’язаність порушена?

🔹 Шизоїдна адаптація — народжується тоді, коли контакт із батьками є переповнюючим, втручаючим або інвазивним.

Дитина не може сформувати межу, не може “бути собою”. Її досвід — бути покинутим у присутності іншого. І вихід — відступ, розщеплення, втеча у внутрішній світ.

🔹 Межова адаптація — виникає там, де прив’язаність нестабільна: то є, то зникає.

Любов із домішками страху, агресії, емоційної недоступності. Дитина вчиться постійно боротися за контакт, триматись за стосунок попри все. Тут багато емоційної турбулентності, страху втрати, ідентичність формується нестійко.

🔹 Нацистична адаптація — формується там, де дитину бачать лише як “дзеркало” батьків, а не як окрему людину. Її визнають, коли вона “правильна”, успішна, зручна. Тож вона вчиться бути «ідеальною», «сильною», «кращою», ховаючи вразливість, стид і потребу в теплі.

Що спільного у цих адаптацій?

Усі вони — наслідок порушеного базового контакту з фігурою прив’язаності. У кожному випадку дитина змушена була вибудовувати захист замість контакту. Тому в дорослому житті ці люди часто страждають не стільки від зовнішніх обставин, скільки від внутрішнього конфлікту:

я не можу бути в контакті з іншим, не втрачаючи себе.

А що відрізняє ці адаптації?

✅ Шизоїдна — йде в ізоляцію і інтелектуалізацію

✅ Межова — емоційність і страх покинутості

✅ Нацистична — ховає вразливість за маскою сили, успіху і контролю

У роботі з ними є щось спільне — це дуже повільне, уважне відновлення контакту.

Контакту, який не руйнує, не вторгається, не зникає раптово.

Контакту, в якому можна бути.

Розуміння того, як порушення прив’язаності формує особистісні адаптації, — це не лише теоретичне знання.

Це основа для глибокої, бережної і справді ефективної терапевтичної роботи.

Бо коли ми бачимо не «проблемну» людину, а її колись необхідну, хоч і фіксовану, творчу адаптацію, — ми вже не протистоїмо, а зустрічаємося.

З живою історією. З болем. З мудрістю, яка колись допомогла вижити.

Саме про це — нова програма «Клінічна психологія у гештальт-підході» з Лів Вадум (Норвегія).

Це можливість глибоко дослідити нарцисичні, межові та шизоїдні риси як адаптації, навчитися впізнавати їх у клієнтів і в собі, і працювати з ними більш усвідомлено та об’ємно.

📌 Програма складається з п’яти дводенних онлайн-семінарів (80 академічних годин).

🔹 Платформа: Zoom

🔹 Ведуча: Лів Вадум — досвідчена гештальт-терапевтка з Норвегії, спеціалістка з клінічної терапії травм і горя.

💶 Вартість участі — 200 євро за кожен семінар (еквівалент у гривні на день оплати)

👉 Ознайомитися з програмою, темами модулів і подати заявку на участь можна за посиланням.