Кларк Мустакас – один із головних прихильників гуманістичної психології, засновник інституту (аспірантури) і автор безлічі книг на цю тему.

Найбільш відомими є його книги про самотність і екзистенціальну терапію з дітьми.

Дамо йому слово:

На самому початку я як терапевт отримав освіту і практикувався в недирективній терапії.

Незабаром після закінчення навчання я працював з клієнтом, у якого не складалися стосунки з жінками, він хотів отримати від мене поради та рекомендації для вирішення своєї проблеми.

Я ефективно використовував методологію, якою мене навчали, тобто уважно слухав, точно відображав думки, почуття і головні ідеї.

Я з розумінням поставився до його заяв і визнавав його побоювання.

У підсумку клієнт мене розкритикував.

Він дорікав мені, що я просто повторюю його слова і перефразовую його думки.

Я вважав, що додавав щось від себе, але клієнт цього не помітив.

Він розлютився:

«Ти не кажеш, що мені робити. Мені потрібна твоя порада»

Я відповів, що його потреба в пораді не відповідає моєму способу допомоги. Я вважав, що якщо він продовжить досліджувати проблему, рішення знайдеться.

Він сказав з явним спокоєм:

«Ти нагадуєш мені колишню дівчину. Розмовляти з нею було все одно, що битися об глуху стіну!»

Клієнт перервав сесію, заявивши, що це марна трата часу. Більше я його не бачив.

Мустакас не розглядає цей випадок як невдачу.

Він ефективно використовував те, чого його вчили. Просто така модель була неприйнятною для конкретного клієнта.

Він ще не почав сумніватися у своїй підготовці і дотримувався того, чого його вчили. Розмірковуючи над описаним випадком, він зазначив, що цей досвід відкрив абсолютно нову область сумнівів щодо власної освіти і дозволив переглянути його прихильність суворому дотриманню технік, яким він навчився.

Це дозволило йому почати експериментувати з власною присутністю – як з тим, що сприяє змінам і зростанню.

«Якби я приймав цього клієнта сьогодні, я був би більш інтерактивним, більш конфронтуючим; я все ще не став би давати йому порад, але, ймовірно, я поводився б більш директивно, давав би більше інтерпретацій і більше саморозкривався.

Моє спілкування з ним відбувалося на основі «Я-Воно».

Упевнений, що, зіткнувшись з подібною ситуацією сьогодні, я був би більш

особистісно залучений, вступаючи у відносини «Я-Ти».

Як бачите, точне слідування догмам того чи іншого підходу в терапії – зовсім не гарантія успіху

Для успішної роботи терапевту необхідно також розвивати гнучкість, інтуїцію і креативність.

Запрошуємо всіх психологів-початківців і тих, хто вже веде практику, але бажає розширити її, в нашу навчально-терапевтичну групу «Яка ти людина? Який ти психолог?».

У цій групі ми будемо говорити про наступне:

які якості необхідно розвивати психотерапевту для ефективної роботи,

який напрямок в психології обрати,

чому так страшно зробити помилку,

які стратегії можна використовувати в роботі зі «складними» клієнтами,

як психологу сформувати власний стиль роботи, імідж і як презентувати себе.